Стаття з журналу Пасічник
Сьогодні багато говорять про збереження аборигенних порід бджіл, не дотримання пасічниками плану породного районування. Директор інституту бджільництва імені Прокоповича Галатюк О.Є. у своєму виступі на зустрічі учасників форуму на Точку в Умані у вересні 2014 року сказав що буде добиватись щоб Верховна Рада прийняла закон про відповідальність пасічників які розводять не районовані породи бджіл. Тоді давайте заборонним ввозити в Україну закордонне насіння, худобу, автомобілі, побутову техніку. Всі розуміють що це не можливо та не вигідно в першу для країни, але обмежене коло людей з цього мало б великий зиск. Я не збираюсь тут рекламувати якусь породу бджіл окрім Української степової, тому що переконаний що якби не Країнська бджола потрапила до рук Німецьких селекціонерів сто років тому а Українська степова, то вона була б не гірша а можливо й краща за теперішню Країнку. Та на жаль з нею практично ніколи серйозна селекція не велась.
Історія Української степової бджоли нагадує історію нашої країни, та країна як така відбулась, тепер черга за бджолами. На сході вважають Українську степову південною гілкою середньорускої породи, інші пов’язують з породою бджіл Карніка. Американський дослідник M. Engel у 1999 році дав назву Українським бджолам ( Apis mellifera sossimai Engel ), Комісар А. Д. посилаючись на останні дослідження ДНК проведенні в Чехії стверджує що Українська степова та Македонська порода бджіл мають ідентичне ДНК. Це тільки доказує що Українська степова порода бджіл існує. І ми мусимо її не тільки зберегти алей значно покращити. А час розставить все на свої місця.
Щоб зберегти Українську степову, вихід один, зробити її конкуренто спроможною. Для цього потрібно; достатня кількість компетентних в племінній справі пасічників ентузіастів, які готові ретельно вести селекцію, та можливість контрольованого спаровування бджолиних маток. І тільки тоді коли з’являться, високо продуктивні, мало рійливі та з іншими корисними для нас якостями бджоли, можна буде говорити про райони чистопородного розведення. І то ці райони мають обмежуватись максимум 20 ти кілометровими зонами навколо реально племінних пасік.
Перша проблема це відсутність в Україні ізольованих злучних пунктів, послугами яких міг би скористатись будь який пасічник. Та є альтернатива в нашому випадку навіть краща, це штучне запліднення бджолиних маток, яке освоїло вже біля десяти матководів. Перевага штучного запліднення над злучними пунктами полягає в тім що будь який бджоляр має змогу контрольовано запліднити маток від своїх кращих сімей племінним трутнем теж зі своєї пасіки. Також можна провести близько споріднене спарювання, без якого на початковому етапі селекції нам не обійтись. В наступній статті я розкажу як правильно підготовити та переслати трутня та маток оператору штучного осіменіння.
Друга проблема це оперативно провести аналіз морфологічних ознак. Це вкрай важливо якщо ми бажаємо вести селекцію чистопородних бджіл. Інститут бджільництва робить такі аналізи але далеко не оперативно думаю послідуючі декілька років покращення в цьому напрямку не буде, тому як бюджет на 2015 рік їм ще більше вріжуть. Та не святі горшки ліплять, у нас є лабораторії де ми в змозі робити точні виміри, тим паче що в деяких пасічників є досвід проведення таких аналізів і вони ним охоче діляться.
Основна ж проблема в селекції Української степової породи, це хибна думка великої частини пасічників, які твердо переконані що достатньо не завозити інші породи в їхню місцевість щоб все стало на свої місця, тоді на їхню думку місцеві бджоли стануть малорійливі, миролюбиві та ще й високопродуктивні. В противагу цьому можу сказати наступне; більшість пасічників хто таке каже, свого часу завозили до себе на пасіку чужорідних бджіл. Далі. Розмноження бджолиних сімей роями, що теж багато хто практикує, це селекція на рійливість і практично ніякої на миролюбність та медопродуктивність.
Ціль цієї статі полягає в тім щоб знайти однодумців які не на словах а на ділі готові працювати над покращенням Української степової породи бджіл. На сьогодні вже розпочата робота над Українською степовою вид «Хмельницький» на пасіках Герцака В.А. та Касапи Р.В. Якщо все піде по плану то вже на початок Липня 2015 року бажаючим приєднатись до тестування та відбору кращого матеріалу, будуть запропоновані чистопородні, штучно заплідненні матки.
Вальчук Ю.П.
